Що таке остеохондроз: причини і симптоми

Перш ніж дати визначення остеохондрозу, назвати причини і симптоми, слід усвідомити будову хребта. Він складається із 33 хребців, між якими знаходяться міжхребцеві диски. Це особливі подушечки, заповнені желеподібною рідиною, слугують своєрідними амортизаторами, які пом’якшують вертикальні навантаження хребта, надають йому гнучкості, рухливості, запобігають травмуванню хребців, доторкаючись один до одного. При втраті еластичності та зменшенні товщини дисків, тобто появі дегенеративно-дистрофічних змін міжхребцевих дисків, з’являється остеохондроз. Сьогодні дане захворювання називають хворобою століття, оскільки його ознаки були виявлені навіть у десятирічної дитини. Найчастіше виникає остеохондроз шийного відділу хребта та остеохондроз поперекового відділу хребта.

Однією з основних причин даної небезпечної недуги є порушення обміну речовин, яке може виникати внаслідок:

• гіподинамії, що призводить до слабкості м’язів, котрі утримують хребет у правильному положенні;
• значних вертикальних навантажень хребта;
• надмірної ваги тіла;
• спадковості;
• цукрового діабету, захворювання щитоподібної залози;
• інфекційних хвороб;
• травм хребта;
• плоскостопості;
• вікових змін.

Важливо зазначити, остеохондроз не виникає й не загострюється через застуду та переохолодження.

В залежності від місця ураження міжхребцевих дисків, хвороба має наступну класифікацію:

1. Суцільний остеохондроз (найважча форма, хоча зустрічається рідко).
2. Остеохондроз шийного відділу хребта.
3. Остеохондроз грудного відділу хребта.
4. Остеохондроз поперекового відділу хребта.
5. Крижовий остеохондроз.

Здебільшого зустрічається остеохондроз шийного відділу хребта та остеохондроз поперекового відділу хребта. Ці ж форми у більшості випадків викликають  значні страждання. Симптоми остеохондрозу досить різноманітні й залежать від стадії хвороби. При початковому періоді, як правило, перебіг процесу безсимптомний.

А на першій стадії уже з’являються наступні симптоми:

• періодичний щемлячий біль у спині в спокої, його посилення при рухах;
• спазм м’язів спини, оніміння верхніх чи нижніх кінцівок (в залежності від локалізації);

На другій стадії хвороби до цих симптомів додаються наступні:

• безперервний інтенсивний біль у шиї, плечах, спині, попереку (зважаючи на локалізацію);
• головний біль, запаморочення, імітація серцевого болю (кардіальний синдром);
• зменшення рухливості хребта, скованість, вимушене положення тіла;
• порушення загального стану (сонливість, безсоння).

Діагноз ставиться за результатами магніторезонансної томографії, комп’ютерної томографії або рентгенографії. Без цих обстежень поставити правильний діагноз важко, оскільки симптоми остеохондрозу схожі із деякими іншими хворобами.

Профілактика і лікування остеохондрозу

Для остеохондрозу найбільше підходить вираз: «Хворобі легше запобігти, ніж лікувати». Тож профілактичні заходи слід спрямовувати на підтримання нормального стану хребта. Передусім, необхідно вести здоровий спосіб життя, дотримуватися рухової активності, регулярно займаючись фізичними вправами. Також варто слідкувати за нормальною вагою, уберігати хребет від вертикальних навантажень (перенесення важкої ваги). Спати необхідно на ліжку, обладнаному ортопедичним матрацом, харчування повинне бути збалансованим, мати достатню кількість вітамінів і мікроелементів, зокрема, кальцію, фтору, магнію. Бажано щодня вживати 2 л води.

Якщо робота сидяча, для профілактики остеохондрозу шийного відділу хребта необхідно робити фізкультпаузи, щоб одні м’язи розслабити, а інші – тонізувати. Ефективним профілактичним засобом попередження остеохондрозу поперекового відділу хребта є плавання, також вправи, що сприяють гнучкості хребта. Але вони мають виконуватися лише допустимої амплітуди, без, виникнення неприємних, больових відчуттів.

Є також специфічні профілактичні рекомендації:

• при виконанні робіт на рівні землі, не слід низько нахилятися, а потрібно присідати;
• піднімаючи важку вагу з підлоги, не варто нахилятися, треба ставати на коліно чи присідати;
• якщо доводиться стояти понад 10 хвилин, не рекомендується знаходитися нерухомо, необхідно хоча б спиратися на одну, потім іншу ногу;
• при необхідності тривалого перебування у сидячому положенні, наприклад, працюючи за комп’ютером, потрібно користуватися ортопедичним кріслом, можна під спину підкладати ортопедичні подушки.

Для лікування остеохондрозу, враховуючи стадію хвороби й клінічні прояви, застосовується кілька методів:

• медикаментозне лікування остеохондрозу, яке проводиться у двох напрямках: перший – усунення симптомів (використовуються знеболювальні, протизапальні лікувальні препарати), другий – уповільнення розвитку патологічних змін, здійснюється за допомогою специфічних ліків проти остеохондрозу – хондропротекторів.
• фізіотерапевтичне лікування: електрофорез з йодом, новокаїном, анальгіном, карипаїном, імпульсні струми низької частоти (амліпульс, діодинамік), низькочастотне магнітне поле, ударно-хвильова терапія.
• лікувальна фізкультура;
• кінезотерапія (виконання фізичних вправ на спеціальних медичних тренажерах під керівництвом фізичного терапевта);
• лікувальний масаж;
• використання ортопедичних засобів, як-от, ортопедичні корсети, ортопедичні подушки (клиноподібні, для спини, для шиї, під поперек), ортопедичні коміри;
• Сухе або вологе витягування хребта за допомогою спеціальних пристроїв.

Що таке хондропротектори 

Як зазначалося вище, до другого напрямку лікування остеохондрозу відносяться хондропротектори, які використовуються при всіх стадіях хвороби. Це ефективні ліки проти остеохондрозу, що сприяють відновленню хрящової тканини міжхребцевих дисків, запобігають дегенеративним змінам в них, зупиняють руйнування хрящового шару, стимулюють регенеративні процеси дисків, зберігають їх еластичність. Хондропротектори чинять наступну дію:

1. Протизапальний ефект, знижуючи кількість рецидивів загострень остеохондрозу.
2. Поліпшують метаболізм в хрящі диска, сприяючи оновленню його структури.
3. Стимулюють синтез нових клітин хрящової тканини.
4. Запобігають прогресуванню хвороби.
5. Формують основу для розростання нових хрящів.
6. Гальмують старіння структур хребта.

Важливі особливості прийому хондропротекторів:

• вони приймаються лише комплексно;
• лікування найбільш ефективне на початковому етапі хвороби, доки диски ще не почали руйнуватися;
• їх діючі речовини потрапляють до міжхребцевих дисків поступово. Тож відновлення уражених місць відбувається повільно, тому прийом препарату має бути тривалим – понад 2 місяці, із повтором терапії через пів року;
• починати лікування слід з ін’єкційних препаратів, потім перейти на таблетовані чи капсульні ліки.

Як правильно підібрати хондропротектори

Сьогодні фармацевтична промисловість випускає дуже багато хондропротекторів, які відрізняються складом, дією, ціною. Варто особливо наголосити, що лікування остеохондрозу повинен проводити лікар-вертебролог чи невропатолог. Саме він зможе підібрати найбільш підхожий лікувальний засіб, визначить схему його прийому, враховуючи стадію хвороби, складність перебігу, особливості організму хворого. Інколи призначається кілька препаратів, які приймаються по черзі.

Хондропротектори також можна успішно використовувати для профілактики остеохондрозу, особливо людям, робота яких пов’язана зі значними фізичними навантаженнями на хребет, сильним нахилом тіла донизу, тривалою статичною позою, котрі перенесли травми хребта, а ще – спортсменам певних видів спорту.

Для зручності пацієнтів, хондропротектори випускаються різних форм. Популярними є таблетки, порошки, капсули, як-от:
Хондроїтин АКОС

• Структум;
• Комплекс Глюкозаміну та Хондроїтину;
• Артра;
• Терафлекс;
• Мовекс Актив.

Купити ці та інші хондропротектори можна в мережі аптек Конекс. Тут же є можливість отримати консультацію фармацевта.

Велику групу хондропротекторів становлять ін’єкційні препарати. Вони швидко дістаються до вогнища запалення й мають пролонговану дію. Тому використовуються при гострому перебігу запального процесу, або при занедбаній стадії хвороби. Це, зокрема, такі препарати, як:

• Алфлутоп;
• Дона;
• Хондролон;
• Мукосат.

Ін’єкції роблять за певною схемою кілька курсів впродовж певного часу.

Ще однією фармацевтичною формою хондропротекторів є мазі й гелі. Застосовуються разом із пероральними чи ін’єкційними препаратами. Окремо допускається їх використання лише на початковій стадії хвороби. Гарний ефект мають наступні мазі:

• Хондроітин;
• Хондроксид;
• Хондроїтину АКОС.

Досить поширеною і найбільш ефективною є наступна схема лікування: курс ін’єкцій із подальшим переходом на пероральний прийом.

Крім фармацевтичних хондропротекторів, існують також природні. Наприклад, можна використовувати продукти, де є желатин. Насамперед наваристі рибні та м’ясні бульйони, також холодець, заливні блюда, особливо з риб таких видів: лосось, сьомга, форель, кета.

Важливо зазначити, що хондропротектори здатні викликати алергічні реакції, а тому мають наступні протипоказання:

• наявність запальних процесів у шлунку, кишківнику;
• індивідуальна непереносимість складових хондропротекторів;
• вагітність будь-якого триместру;
• годування груддю;
• наявність цукрового діабету.

Тож самолікування хондропротекторами, як і будь-якими іншими ліками, не допускається, оскільки можна зашкодити організму.